Олена, Харківська область, 31.03.2022

17 березня 2022 року о 03.30 була знищена моя школа, …, в якій навчалось біля 700 учнів. Особливість нашої школи в тому що, 90% педколективу випускники цієї школи.

В 1936 року школа була побудована. Під час окупації …, в роки німецько-радянської війни, будівлю школи використовували німці в якості штабу, під час звільнення міста, 5 вересня 1943 року, будівля була пошкоджена. І тільки в 1956 році шкільна споруда була відновлена.

Я мріяла про сучасний кабінет історії. Мої учні, батьки, вчителі, мешканці громади допомогли виграти проект Сучасний кабінет історії – запорука якості знань молоді, на сумму 99800 гривень. Матеріально-технічна база була повністю оновлена та відповідала сучасним вимогам часу.

Діти разом з батьками раділи, що вони змогли релізувати свої бажання.

Але, 17 березня 2022 року, в школу попала ракета і практично її знищила. Перші строки від дітей були вже 03.40 ранку. А о 9 годині стали мені телефонувати, писати в вайбері, що не має школи, нашого класу, що нічего не залишилось тільки спогади. Багато випускників школи, які є вже батьками, дідусями та бабусями, прийшли допогати прибирати наслідки цієї події. І задавали одне і теж питання: «Школи не має?» Вони стоять на руїнах і не хочуть сприймати, що будівлі школи не має.

Протягом тижня телефонували мої випускники, які навчались в цій школі, в нашому класі та питали, що не має класу, що зовсім. Бо для них це їх юність, а не просто стіни.

Всі вони говорять нічого відновимо, буде наша школа ще краща, після війни.

Наш випускник Єгор сказав таку річ:» Нічого, що будівлі не має, але ж є вчителі цієї школи, а це не мало».

Мої десятикласники, не розуміють, для чого знищувати школу, бо в нашому містечку не має ніякої війської інфроструктури. Вони стільки зусиль приклали для реалізації сучасного кабінету, пишались цим і мріяли про закінчення школи, вступу до вузів, вибирали собі майбутнє. Через день вони звернулись до мене с проханям, щоб я поговорила з директором нашої школи, що вони хочуть закінчувати тільки її та усі разом як є, одним класом. Емоції верують і досі…..