Тетяна, Полтавська обл., 20.03.2022

Вітаю!

Хочу подякувати всім благодійникам і меценатам, а ще - колективу Centropa - за підтримку.

Довго вагалася - про що ж писати. Мені 25 років. За освітою і покликанням я вчителька історії, ще з 4 курсу розпочала працювати за професією. Три роки тому вступила на аспірантуру до рідного університету - …, продовжую писати дисертацію про нацистську окупаційну політику і Голокост на Полтавщині. Трохи більше, ніж рік тому, почала поєднувати викладацьку діяльність з роботою в міській раді - очолюю Комунальну організацію 'Інститут …' … міської ради.

З перших днів війни весь колектив 'Інститут …' почав допомагати вимушеним переселенцям - ми створили цілодобову гарячу лінію, через яку надаємо консультації та поселяємо безкоштовно у наші комунальні заклади освіти - школи і садочки. Тепер у моєму рідному закладі - … - теж живуть переселенці (у спортзалі і класах). По можливості обладнали спальні місця - завезли ліжка, мати, матраси, постіль і ковдри. Щоденно намагаємось годувати людей гарячим харчуванням, яке готуємо завдяки допомозі волонтерів, які постачають продукти. Звичайно, частково вдається закуповувати продукти і за кошти міського бюджету та інших організацій.

У школах відновили онлайн-навчання. Разом з полтавцями навчаються харків'яни, сумчани і кияни - загалом всі, хто виявив бажання і надалі отримувати освіту. Щоразу, коли звучить сирена - уроки зупиняються, а діти спускаються в укриття.

Моє життя перетворилося на постійні робочі будні 24/7. Гаряча лінія працює цілодобово. Це означає, що ми постійно спілкуємося з вимушеними переселенцями і направляємо їх на поселення в наші заклади. Щоденно це близько 2000 осіб. Багато хто ночує в … ніч-дві і їде далі, на Західну чи закордон. Найбільше лякає те, що тут лишають безпорадних людей похилого віку та людей з інвалідністю. І вони продовжують жити в наших школах, а доглядають за ними все ті ж учителі та місцеві учні. '