Валентина, Дніпропетровська область, 17.03.2022

У нашій родині 1 лютого народився онучок - Ярославчик. Всі гроші зараз йдуть на дитяче харчування і памперси. Я зараз ще, навіть, не платила за комунпослуги, хоча раніше 1 числа завжди своєчасно оплачували. Від нервової напруги дуже сильно втратила вагу, 20 кг. Не можу їсти, не можу спати, не можу повноцінно працювати. Дуже часто звучать сирени. Над моїм будинком, дуже низько пролетіла була збита ракета, я в ту хвилину вже подумала, що це кінець. Вірю в нашу перемогу, адже ми українці! Вірю, що агресор буде покараний.

Ще раз дякую.'

On the 1st of February, our grandson Iaroslavchyk was born into our family. We spend all of our money on baby food and diapers. I have not yet even paid for the utilities, even though I used to pay on the 1st of each month before. I have lost a lot of weight from the nervous tension. I cannot eat, I cannot sleep, I cannot work at the full capacity. We often hear the air-raid sirens. A shot down missile flew very low over my house, I thought that that was the end at that time. I believe in our victory, because we are Ukrainians! I believe that the aggressor will be punished. I am thanking you again.

21.03.2022

'Доброго дня, шановне товариство!

Сьогодні хочу розповісти Вам про свого здобувача освіти Миколу. Він третьокурсник. Сьогодні він зателефонував мені і розповів, що ходив тричі у військомат, хотів піти захищати країну, бо у нього є мама, є менший братик, і він дуже за них боїться і хвилюється, але його не взяли, тому що він не служив. І Микола вирішив для себе, щоб бути корисним своїй громаді, записався у самооборону, ходить вночі з такими ж як і він патрулює село, щоб не було мародерів, щоб ніхто чужий не шастав по селу, щоб не літали дрони. Ось така у нас молодь. Україна переможе.

А я сьогодні вийшла на свої квіти. Розпочалися польові роботи. Необхідно після зими прибрати на ірисах, тюльпанах, нарцисах, гіацинтах, У мене їх дуже багато. Літають бджілки, сонечко гріє, а десь так гуркотить, працює артилерія, що аж серце заходиться, і на жаль, все ближче і ближче. Потім почувся звук сирен. Протягом дня включалися декілька раз. З городу пішла в укриття. Закінчилася сирена, вийшла знову. Дивлюся і сусідка справа, і сусідка зліва вийшли теж на городи. Весна бере своє. Потрібно думати про життя, про майбутнє. В будинку просто не можливо сидіти.

Переговорили про ситуацію. Мене запитали про мою сваху, яка вже 2 неділі не виходить на звязок, вона в Маріуполі. Нічого не знаємо про неї, лише молюся кожен день, щоб була жива, щоб побачила свого новонародженого онука. Моя сваха Надя, ще не бачила його, а так хочу, щоб вона була поруч, щоб взяла на руки, посміхнулася, вона так раділа, коли дізналася. що стала бабусею. Так хочеться прокинутися вранці і почути новину, що війна закінчилася. Прошу Вас помоліться за мою сваху Надію, і за її визволення, щоб вона була жива, здорова і змогла добратися до нас.

Валентина