Владислав, Донецька обл., 16.04.22

Доброго дня шановні колеги!!! Я Владислав [...], вчитель історії з [...]. До 29 березня 2022 року знаходився в [...] та особисто на собі пережив місяць війни. У першому своєму спогаді хочу описати особисте життя 24 лютого 2022 року. Зранку їхав у тролейбусі на роботу до школи зі своїми колегами. Одна колега, коли підсіла на одній зупинці до нас, почала говорити проте, що вже сусідні школи сьогодні починають працювати дистанційно, а учні та їх батьки були повідомлені про це ще вчора ввечері. Одна із колег почала писати, а згодом і телефонувати директору, щоб дізнатися про подальші дії. Директор відповіла, що вставайте з транспорту і повертайтеся додому, ми будемо 24-25 лютого працювати дистанційно. Я спочатку встав з тролейбусу і почав пішки повертатися додому, телефонуючи батькам, колегам і близьким друзям. Пройшовши 1-2 км. згадав проте, що потрібно поїхати до школи і забрати дипломи про освіту та атестаційні листки, але про трудову книжку навіть і не подумав, тому що не думав, що будуть сильні військові дії. Зателефонував директору і запитав, чи вона в школі. Директор відповіла, що в школі та запитала, що я хочу. Я їй сказав, що потрібно забрати документи. Близько 2025 хвилин на зупинці чекав маршрутку і відповідно спілкувався із знайомими та колегами по телефону. Приїхавши до школи, швидко забрав папку з документами, зустрів ще декількох колег в школі, які прийшли забрати особисті речі та документи. Далі пішов на маршрутку, щоб повернутися додому. Повертаючись додому, бачив великі черги людей біля банкоматів. Неподалік будинку, зайшов до АТБ, щоб купити картоплі, моркви та цибулі. Це було після 10 години ранку. У супермаркеті було дуже багато людей, деякі полиці були вже пустими або майже пустими. Ті продукти, які мені були потрібні ще були. Більшість людей купували крупи, муку, цукор, ковбаси, м'ясні вироби та яйця, але ці продукти практично закінчувалися. Я набрав, скільки міг взяти в руки картоплі, моркви та цибулі та пішов до каси. Все ніс в руках, тому корзин вільних не було. На касах були дуже великі черги і мені довелося стояти 40-50 хвилин. Після супермаркету я прийшов додому. Першою справою я приготував собі суп. Уроки дистанційно вирішив не проводити, тому що були дуже сильні вибухи і боявся отримати поранення. З колегами із школи домовився проте, що в їх класах уроки проводити не буду, а відповідно колеги як класні керівники написали у чатах своїх класів, що вчитель історії сьогодні урок проводити не буде. Зваривши суп та поївши, потім сидячи або напівлежачи на кроваті, дивлячись від того, сильні були вибухи біля будинку, де я проживав. Протягом другої половини дня 24 лютого 2022 року я спілкувався по телефону, переглядав соціальну мережу ( фейсбук) та переписувався з колегами своєї школи, колегами-істориками міста та інших міст України щодо ситуації в [...], ділився своїми емоціями, але був впевнений, як і більшість маріупольців, що нічого не буде, що це лише загальні обстріли околиць міста. Я жив на околиці міста в п'ятиповерховому будинку на п'ятому поверсі неподалік від центру міста зі сторони [...]. Більшість моїх колег-жінок були дуже стривожені сильними військовими

обстрілами, а ще більше почали нервувати, коли цілий день було чути вибухи та металургам заводу імені Ілліча сказали про тимчасову зупинку виробництва на два тижні. Тоді ми всі зрозуміли, що щось буде серйозне. Я через телефонні розмови та переписування у соціальних мережах прагнув підтримати кожну (кожного). Через соціальну мережу фейсбук дивився випуски місцевих новин [...] телебачення, де транслювався виступ міського голови [...], який казав, що ситуація в місті складна, але контрольована. Світло, газ, вода, стаціонарний та мобільний інтернет були, а тому всі люди жили цивілізовано до 2 березня 2022 року, все це було відключено чи пропало внаслідок військових дій. Вже 24 та 25 лютого почала з'являтися інформація проте, що з 28 лютого в школах будуть оголошені канікули. Адміністрація нашого навчального закладу довго мовчала з цього приводу в педагогічному чаті у вайбері, посилаюсь на появу офіційної інформації від департаменту освіти міської ради, а відповідно потрібно було дочекатися відповідного наказу. Під вечір 25 лютого, якщо не помиляюсь директор розмістила в учительському чаті відповідний наказ про канікули.