Володимир, 03.04.22

минулоріч я з колегами-активістами аналізував 'статтю' путіна про історію, де він пояснює, чого хоче знищити Україну. Ми її детально розібрали, пояснили, де маніпуляції, а де брехня т.п.

21 лютого ми планували зробити аналогічно з прямим етером президента росії, але щось пішло не так, бо ВСЕ, абсолютно кожне слово, там було брехнею. Спершу нам стало смішно, а потім - страшно. Адже чого очікувати від керівника ядерної держави, який просто бреше світові.

23 лютого мене кілька знайомих запитували 'Нападе?' І я впевнено казав: 'Точно нападе, після понеділкової промови це очевидно'.

...а 24 лютого все сталося навіть іронічно:

я з вечора ліг спати у країні, в якій оголосили надзвичайний стан, а прокинувся у воюючій державі.

того дня (це був четвер) я мав їхати зранку 'потягати залізо' у спортзалі, а тому традиційний ранковий сніданок був виключений, отже я вирішив просто поспати на пів години довше, ніж звично. Тому й не узяв в руки смартфон аби поскролити стрічку. Тому й не вмикав телевізора. Тому просто сів у автобус і крізь дрімоту слухав дивні діалоги:

- аеропорт обстріляли

- горить

- воєнний стан

...так почалася війна і я похвилинно можу відтворити той ранок. А наступні тижні як у тумані: дзвінки...пошуки...дзвінки...контакти...волонтерство...перші біженці...школа, яка стала притулком для біженців...волонтерство...пошуки...дзвінки...контакти...

Історія українсько-російських воєн - це не місяць і навіть не 8 років, це столітня боротьба. І нарешті у ХХІ столітті світ не байдужий до нашої долі. Ми маємо змогу остаточно розірвати всі можливі контакти з тими, хто хоче нашої смерті і жити вільно, не оглядаючись в минуле. '