Я Віктор, для мене особисто війна йде ще з 2014 року як окупанти захопили Луганську та половину Донецької області і Автономну Республіку Крим, мого батька забрали з підприємства де він працював все своє життя в воєнну частину так як він колись служив і армії, тоді ми з мамою думали що його скоро відпустять але їх відправили в Іловайськ з якого їхня група не повернулася, одразу оголосили що він безвісті зникший, шукали його десь рік, але так і досі нічого не знайшли, тільки рештки від автомобіля в якому були рештки, і оголосили його загиблим, але мені про це не казали, бо я був маленький ще для такого, коли мій батько зник мені було 10 років і моєму молодшому брату 2 роки він нічого не розумів тому йому було це найлегше пережити, найскладніше було моїй мамі бо вона залишилася без коханого чоловіка, вона цього не показувала що їй сумно але одного разу я без дозволу зайшов у мамину кімнату побачив як вона тихо собі плакала аби ми нічого не побачили, після того моменту я зрозумів що життя моє розділилося на до і після.
Десь через 5 років у 2019 році всі відійшли від горя яке сталося, всі жили далі. Але 24 лютого 2022 року почалося… Мою маму охопила дуже велика паніка бо вона вже пережила раз втрату коханої людини і не хотіла щоб ще хтось загинув, тому ми одразу виїхали за кордон, коли мама стало тяжко жити за кордоном вона повернулася до дому, і якось зараз живуть, я став студентом закордонного Університету та якось собі живу та даю раду з усіма проблемами. Вирішив поїхати саме в це місто і університет по пораді друга який вже тут був. На початку було дуже складно, інша мова, інші люди, дуже багато справ з документами, фінансово теж було дуже важко. Дуже вдячний Польщі за прийом великого числа біженців, було багато допоміжних програм, давали продукті, білизну і тд. Зараз все набагато краще, я вчуся, добре знаю мову, працюю. Справи зараз набагато краще чим на початку, вже до всього звик. Але дуже сумую за своїм домом, бабусями, дідусями, та родиною яка в мене залишилася я їх дуже давно не бачив, намагаюсь зайняти себе побутовими справами щоб менше перейматися.
