Вітаю,я Софія мені 8, та я хочу розповісти про початок війни.Я прокинулася від гучного вибуху за вікном. Спочатку подумала, що це гроза, але потім зрозуміла, що це щось інше. Мама забігла до моєї кімнати і сказала, щоб я швидко одягалася. В її очах був страх, і я зрозуміла, що сталося щось дуже серйозне.
Ми вийшли на вулицю, і я побачила, як наші сусіди бігли до своїх машин. Усі кудись поспішали, а в повітрі відчувалася паніка. Мама взяла мене за руку, і ми побігли до нашої машини, де тато вже чекав нас. По дорозі я побачила танки і солдатів, і це мене дуже налякало.
Ми їхали до бабусі в село. Мама намагалася заспокоїти мене, кажучи, що все буде добре, але я бачила, що вона сама дуже хвилюється. Я згадувала свою кімнату, іграшки і школу, і мені було дуже сумно, що ми залишили все це позаду.
Приїхавши до бабусі, ми відчули трохи спокою, але всередині залишався страх і невідомість. Щовечора ми слухали новини, і я сподівалася, що скоро все закінчиться. Війна змінила наше життя в один момент, але мама і тато обіцяли, що ми обов'язково повернемося додому. Я дуже чекаю на цей день і вірю, що ми знову будемо жити в мирі.
