Вітання з Тернопільщини.
На початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році наше містечко прийняло багато людей, обпалених війною. Марія з Харкова тимчасово навчалася у нашій школі. Я дуже дякую, що вона змогла поділитися з однокласниками своєю історією. Потім вона з мамою повернулися до Харкова. Тепер Марія студентка , майбутня вихователька. Займається малюванням, фотографією, пише вірші і казки, є волонтером та робить " домашку" у двох найтепліших светрах, під пледом. Тому, що нема опалення і рідко буває світло.
З її дозволу, хочу поділитися з вами поезією Марії про життя, віру, стійкість, щоденну працю та мрію!
"Війна ще досі триває"
Пройшло напевно років з п'ять,
Як я писала це востанне,
Я все ще можу пригадать,
Як захід схід оберігали.
Як разом віри не втрачали,
Була своєю серед інших,
Незнайомих геть людей.
Вогонь у серці моїм розпалили,
Горить те серце й дотепер.
Минуло безліч страшних днів,
Війна та все ще з нами,
Вона окутала всіх нас,
Як страшне цунамі.
Вибух за вибухом, не замовкає,
ППО прицільно стріляє.
Але ми тримаємось, я все ще жива,
"Івент - волонтер" ношу горде звання,
Контролюєм порядок на заході,
Де немає ні сліз, ні Пуйла.
Розвиваюсь, навчаюсь, зростаю надалі,
Бо жителі Харкова загартовані з сталі.
Хоч холод собачий до кісток пробирає,
Він не ламає, а лиш закаляє.
Ще лишень бо трошки вам почекати,
І під моїм крилом нове покоління буде зростати.
"Не допущу війни" буду дітям казати.
