“Те, що зараз відбувається на території України, важко сприймати. Гинуть невинні люди, діти, розстрілюють житлові та пологові будинки, навчальні заклади. "Рускій мір" знищує мою країну, країну у якій я народилася. Знищує зелені масиви, ліси, чисті прозорі водойми, родючі поля, квітучі сади, усе це могло б згодом розквітнути.
На сьогоднішній день, росія являється найбільш терористичною країною і світі. За останнє століття росія своїми "миротворчими" діями, багатьом країнам світу завдала величезних матеріальних втрат та невиліковних душевних ран.
Упродовж двох перших тижнів цієї жахливої "миротворчої операції", я займалася волонтерством. Ходила разом з мамою до школи, де люди різного віку, професії, віросповідання, згуртовувалися разом, аби хоч якось допомогти нашим воїнам. Роботу мали усі. Майже у кожному куточку школи вирувала робота. У їдальні наші господині готували їжу для наших героїв, робили тушонки, пекли пиріжки, смажили налисники, ліпили вареники. Багато жінок робили заготовки з тканини на маскувальні сітки. Люди приносили тканину камуфляжного та схожого до нього кольорів. Жінки швачки, які на даний період залишилися без роботи, шили каремати та балаклави для наших захисників. У кількох приміщеннях плелися маскувальні сітки. Люди були дуже згуртовані, усі вкладали в цю роботу частинку своєї душі. Мешканці громади працювали без вихідних, адже у війни вихідних немає. Під час цієї роботи мені довелося працювати з багатьма незнайомими мені людьми. Та під час спільної біди, усі стали свої.
Часто під час роботи лунала серена. Усі спускалися у сховище. І щоразу читалася спільна молитва за наших захисників і мирне небо над нашою Україною.
Моє серце розривається коли я читаю та слухаю новини, про ненароджених дітей, людей які загинули під завалами. Про тих людей, які вже багато днів окуповані в містах, без їжі, води, світла та тепла. Про обіцяні окупантами "Зелені коридори", під час яких розстрілювали мирних та невинних людей. Про зруйновані вщент міста і села, у яких загинули сотні дітей і людей. Про море сліз, які пролиті в моїй країні.
Я щиро вірю у ЗСУ і нашу перемогу. Країна агресор нізащо нас не здолає, бо ми відважна та сильна нація - ми Українці! Я і пишаюся цим! Слава Україні!
Україно рідна - матінко моя
Прокидайся в мирі зі співом солов'я!
Наше військо - леви, горде і сміливе!
Б'є відважно вражу силу, що землю мою накрила
Вірю в силу нашу - ворога здолаєм!
Божа Матір і Ісус нам допомагає
І моя Вкраїна стане сонячним зеленим гаєм
В ній ліси - до неба і поля родючі,
Ріки та озера і люди не ліниві - до роботи жагучі.”
