Спогади про війну Дмитра, учня 6 класу.
24 лютого мене розбудила мама о 5.30 і сказала забирай свої речі, бо почалася війна. Глянувши у вікно з 14 поверху я побачив, що весь проспект [...] був забитий машинами. Мамина знайома подзвонила та сказала, що потрібно виїжджати з [...]. Після цього ми зібрали речі, поїхали та забрали мою бабусю та дядька. Виїхавши на трасу, ми просто повзли, а не їхали, бо було занадто багато автомобілів. Я бачив, як люди, тікаючи від війни, навіть пішки йшли зі своїми речами та тваринами. Тільки ввечері, коли вже було темно, ми доїхали до Волинської області. На дорогах почали будувати блокпости, стояла тероборона, котра перевіряла документи, а вже близько десятої години вечора ми приїхали до [...].
Спогади про війну Ірини, учениці 6 класу.
Зараз я вам розкажу, які були мої враження, коли я почула, що настала війна. Це був простий ранок я спокійно спала і чекала в сні, коли продзвенить будильник в школу. Тут враз будить мене сестра і каже, щоб я одягалася в теплі речі. Спочатку я нічого не зрозуміла, але потім почула, що мої рідні з самого ранку дивляться телевізор. Я здивувалася, адже ніхто із моїх рідних так рано не дивився телевізор. Я запитую у сестри, що сталося. Вона сказала, що в Україні ввели військовий стан. Я почала дивитися в телефоні новини і групи. Потім ми складали сумки на всякий випадок і цілий день дивилися новини. Насправді ця війна дала нам багато чого знати, вона нас багато чому навчила (наприклад, потрібно цінувати кожну краплинку води). Зараз я не в Україні, але я дуже сумую за своїми рідними, бабусею, дідусем, тваринками, друзями і т.д. Надіюся, що ця війна скоро вже закінчиться і все буде добре.
