Марія, Волинська область, 02.03.2022

“Вітаю, мене звати Марія і я проживаю у… . Ще 6 днів тому я будувала звичайні плани на вихідні: сходити у бібліотеку, зустрітись із друзями, проте я навіть не підозрювала, що моє життя може змінитись настільки всього лиш за одну ніч. 24 лютого я прокинулась від потужних вибухів у моєму місті, проте як виявилось біда прийшла не тільки у мій населений пункт. За кілька хвилин я дізналась, що країна агресора атакувала усю територію моєї рідної держави зі всіх боків: з неба, на землі і навіть з кордонів Білорусі. Тепер кожного разу, коли я чую сирену, я і моя родина мусимо бігти в укриття. Поки що жителі мого міста масштабно не постраждали, проте надзвичайно боляче кожну вільну хвилину читати новини і дізнаватися, що окупант руйнує вщент цілі міста, накриваючи їх градами, атакуючи не лише військову інфраструктуру, а й цивільну. Хочеться затулити вуха і більше ніколи не чути страшні цифри невинних дітей, жінок, приречено хворих, людей, літнього віку, які гинуть кожного дня внаслідок артобстрілів і вибухів. Страх пробирає, коли друзі з інших міст пишуть, що вони не можуть вийти за межі свого житла і придбати продукти першої необхідності, бо кожного, хто виходить, розстрілюють. Я надзвичайно вдячна ЗСУ, теробороні та іншим силовим структурам, за те, що моє житло все ще ціле і мені не потрібно шукати прихистку. Я пишаюся мужністю звичайних людей, які без зброї голіруч затримують ворога, кидаючись прямо під його техніку. Я дякую Богу за ще один прожитий мною день. І я вірю, що зрештою влаштоване однією людиною пекло, яке щохвилини калічить долі мільйонів громадян моєї рідної країни, колись припиниться. Ми обов‘язково переможемо. Все буде Україна!”