“Від учня 6 класу:
Спогади про прокляту війну
Макарів - невеличке містечко за 30 км від Києва та за 8 км від нашого села, куди ми переїхали з Києва. Рівно місяць тому на територію Макарова ввірвався «руській мір». 27 лютого більше 200 одиниць техніки в напрямку Києва пройшли через сусідні села та Макарів. Тоді ми всі сиділи на підлозі в залі за двома стінами і чули, як орки обстрілюють будинки.
У цей же час путінські мразоти вривалися в будинки сусідніх сіл і безщадно розстрілювали людей. Просто задля розваги. Просто щоб навіяти страх. Щоб показати «міцність» «втарой армії міра». В іншому селі вони ґвалтували жінок і дівчат, а потім спалювали їх живцем. Мабуть, щоб показати свою «силу».
Справжнє пекло в Макарові почалося десь через тиждень. Снаряди літали по всьому місту і потрапляли в житлові будинки та адміністративні будівлі. Ми сиділи в погребі і просто молилися залишитись живими. Снаряд влучив за метрів 100 від нашого дому – вікна вилетіли, було таке відчуття, що все впало просто на нас. У бабусі від шуму заклало вуха, а мама почала плакати і казати, що хочу жити. Ми не витримали такого страху і 7 березня терміново виїхали на Західну Україну, а 14 березня - за кордон.
А в цей час, певна територія Макарова та ближні села стали окуповані орками. Там проживали наші близькі. Люди більшу частину доби проводили в погребі, бо боялись бути вбитими. Російська гниль намагалася зайти до їхнього будинку і одного разу таки зайшла - сказали не рипатись і сидіти вдома. У цей час у рідних серце від страху просто зупинялось. А всі молили Бога про безболісну і швидку смерть. Але Всевишній змилувався і подарував їм життя.
Ці історії – просто мізерний відсоток того, що відбулось і відбувається нині в Макарові. Прямо ЗАРАЗ місто потерпає від постійних мінометних та артилерійських обстрілів, від авіації та бомб. Більшість ЖИТЛОВИХ будинків зруйновано, інфраструктури вже майже немає, будівлі горять щодня. Гинуть наші військові та добровольці, які захищають наше містечко…
У Макарові та багатьох селах поблизу - гуманітарна катастрофа. Там відсутні газ, електропостачання, відповідно і вода. У Макарові залишилось ще багато людей, які потребують їжі, води та ліків.
МАКАРІВ - це ЩИТ Києва! Це наш маленький Маріуполь, якому потрібна допомога! Це місто, яке щодня потерпає від окупантів як і ближні села! Про це повинна знати велика кількість людей! Разом - ми СИЛА і ПЕРЕМОГА!
Олег Б. 11 років”
