“Привіт!
Хочу написати свій перший лист про війну.
Мене звати Юрій, мені 21 рік. Я є пластуном (скаут) і студентом УКУ. Я живу і залишаюся у …, це моє рідне місто. Зараз я перебуваю у волонтерському пластовому центрі у …, війна триває вже майже місяць і я тут фактично щодня. До війни я працював і працюю у Пласті офіс-менеджером. У перші дні тут був повний хаос, дуже багато людей, просто цунамі адреналіну допомоги від небайдужих людей. Перші 10 днів війни ніхто не міг навіть сісти поїсти спокійно, бо дзвінків і людей було настільки багато, що неможливо було навіть думати про якісь свої потреби, абсолютно всі сили були спрямовані на армію. Навіть під час повітряної тривоги, у підвалі в нас був колл-центр, а не місце зібратись з думками.
Зараз роботи стало менше, волонтери частково повернулись до свого навчання і роботи, багато з них поєднують ці речі на штабі, бо все знову перейшло в онлайн. У підвалі ми можемо співати пісні для настрою, структура роботи стала більш зрозумілою, всі знають, хто що робить, що перетворюється трішки у буденність і мене це не радує. Мої очікування щодо війни доволі песимістичні, я дуже сподіваюся, що війна зав‘яжеться до кінця літа.
З миром,
…Юрій”
