Ігор (Учитель), Харківська обл., 06. 05. 22

Ігор [...]

К.і.н. доцент кафедри українознавтва, культурології та історії науки

[...]

[...]

Початок війни

Війна розпочалася для [...] зі звуків вибухів рано вранці 24 лютого. Думаю, що для усіх усе стало зрозумілим одразу. Коли я, о 6 ранку вийшов з собакою, за водою стояла довжелезна черга. Коли вода закінчилася я відправився у найближчий супермаркет, і води вже й там майже не було. Цікаво, що на фоні усього хаосу, що відбувався, продовжували працювати комунальники, приїхала машина за сміттям. Також приїхала машина з села, що зазвичай привозить молочні продукти. Багато хто з сусідів зібрались та посідали до власних автомобілів. Але в наступні дні я бачив, що вони повернулися, напевно не маючи можливості поїхати одразу.

Перші 2 дні продовжував працювати громадський транспорт, але вже у середині першого дня війни перестало їздити метро, перетворившись на укриття для громадян. До речі, ці 2 дні, ми з родиною (донькою 7 років та дружиною) переховувались у метро. На скільки я знаю, багато з них залишились на цій станції на тижні, зрідка виходячи до дому. Як виявилося, метро чи не найбезпечніше місце під час бомбардувань та артилерійських обстрілів.

В перші дня війни, окрім власне обстрілів, небезпекою для громадян стали російські групи, що потрапляли до міста, яке знаходиться близько до кордону. Деякі дні вони перебували у кількох сотнях метрів від нашого місця перебування.

Завдячуючи другові та колезі наступні дні моя родина вже мала можливість знаходитись у його приватному будинку з погребом. Як виявилось мати влсане уриття просто у домі то велика цінність під час війни.

Однією з ознак війни для [...] стала темрява. У буквальному розумінні. Після 18.00 розпочинається комендантська година, усе вуличне світло не вмикається і місто повністю застиває до ранку, 6.00

Найбільші цінності війни:

- наявність доступу до інформації. При цьому дуже важливо мати актуальну інформацію, а не застарілу на кілька годин. Наприклад, коли у місті були російські військові, а людям потрібно було вийти за продуктами, то вони обмінювались інформацією, чи безпечно пересуватись містом.

- бачити українських військових та розуміти, що місто під нашим контролем

- важливо розлічати звуки вибухів. Чи це наші військові відстрілюються чи по місту йдуть удари. Щоб зайвий раз не лізти в укриття, що зовсім не зручно, зазвичай. Хоча найбезпечнше не виходити без необхідності з цих уриттів.

- чи не найважливіше це зв'язок. Без нього неможливо слідкувати за оновленням інформації, дізнаватися де у місті стріляють саме зараз, спілкуватися з рідними. Найбільшою цінністю стали пауербанки та просто наявність електрики в домі. Пам’ятаю як найбільш позитивну подію відновлення електропостачання після тривалої перерви.

- наявність водопосточання, питної води, продовольства, грошей теж є важливим аспектом, звичайно

-мати ліки, корм для тварин. (найбільші черги були до аптек та зоомагазинів)

- наявність власного транспорту стає під час війни засобом виживання, а не тільки пересування

Шляхи евакуації

Якщо під час Другої світової війни місто [...] на початку війни було одним з найвіддаленіших від фронту міст України, то під час війни 2022 воно стало фронтовим містом. У 1941 р. населення міста перед війною становило 900 тис., то у жовтні, разом з евакуйованими становило 1 млн. 500 тис. Цьогоріч ситуація стала протилежною, за даними на 8 березня з міста, населення якого становило 1 млн. 400 тис. осіб тільки залізницею було евакуйовано 600 тис. осіб. На відміну від подій середини ХХ ст. відбувається передусім евакуація населення, а не підприємств.

Моя сім’я, донька, дружина та мати, зуміли виїхати потягом на початку березня. Найскладнішим квестом було дістатися залізничного вокзалу у [...] за відсутності власного транспорту чи водія. Ціни на поїдку, що тривала 30-40 хвилин, були вищими за довоєнні у 10-20 разів. Це обурює, хоча люди, що стали таксистами на цей час достатньо ризикували.

Варто відзначити роботу волонтерів з [...], [...] та [...], які безкоштовно або за добровільні внески розвозять людей на вокзал та до вказаних міст людей автотранспортом.

Наступний крок для тих, хто евакуюється залізницею - це потрапити до потягу. Це може зайняти від декількох десятків хвилин до десяти і більше годин. У першу чергу до потягу пускали жінок та дітей, старих людей. Багато хто був із домашніми тваринами. Дорога на Західну Україну становила 20 -25 годин. У середині березня, на скільки мені відомо, кількість бажаючих виїхати з [...] зменшилася, тож час очікування на вокзалі також став меньшим.

«Мирні» міста

Як мені здається, кожна людина, яка потрапляє з [...] до [...], [...], [...] чи будь якого міста Західної України переживає певний шок. Адже тут працює громадський транспорт, немає величезних черг до аптек чи супермаркетів. Щоправда, на відміну від мирного часу можна побачити блокпости та існує комендантська година. Крім того, декілька разів на день лунає повітряна тривога. У мирному місті є можливість сходити до перукарні, стоматолога, кафе чи придбати речі, що неможливо у [...], нажаль. Перебуваючи у [...] я взяв участь у програмі психологічної допомоги від психологів з США «With Ukraine». Моя донька, перебуваючи у Львівській області, має змогу навчатися дистанційно у місцевій школі та онлайн школі мистецтв.

Шокуюча звістка

Вже перебуваючи у відносній безпеці наша родина отримала шокуючу звістку про знищення нашої оселі у [...]. До багатоповерхового будинку влучила ракета і знищила майже цілий під’їзд. Наступного дня пожежа остаточно знищила майже усе наше майно. Слава Богу, ніхто чудом не постраждав.

Слова подяки

Після згаданої події наша родина отримала безліч слів подяки та щиру допомогу від друзів та колег з багатьох куточків світу. Завершуючи хочу подякувати багатьом-багатьом людям з різних куточків України, Європи та США за неймовірну підтримку моє родини та нашої країни у надзвичайно важкі часи. Впевнений, що таку підтримку має багато українських науковців, свідченням цього є, зокрема, цей захід солідарності.

Project underwritten by