Христина, Львівська обл., 21.03.22

Дорогий …,

надсилаю тобі своє свідчення.

'Як ви пам'ятаєте початок війни?' - таке питання я ставила свідкам Другої світової війни під час усноісторичних інтерв'ю.

Зазвичай, перед тим оповідачі й оповідачки описували своє повсякденне життя - це було необхідно, щоб зрозуміти, яким воно було ДО. Що було нормальним і люди не готувались і не думали про війну.

А потім, власне, поворот. ПІСЛЯ. Момент, коли вони дізнались про війну та момент, коли зустрілись із війною особисто.

ДО

викладала для студентів Українського Католицького Університету, мала багато планів та ідей.

Дуже добре пам'ятаю 23 лютого як останній день нормального життя.

Ще 23 лютого я планувала розпочати нову роботу з 1 березня - це мала бути нова яскрава сторінка мого життя, а 24 лютого я мала купити подарунок для свого похресника...

'Прокидайся, почалась війна'.

Чи могла я уявити, що питання 'як ти пам'ятаєш початок війни' буде питанням, на яке мені треба буде відповідати...

Хоча, звичайно, вже впродовж 8 років ми жили у часі війни, проте треба визнати, що більшість з нас її просто спостерігали, бо вона була далеко. Тепер вона близько. Вона - тут.

Повномасштабне вторнення Росії в Україну супроводжується немислим руйнуваннями, насильством та болем.

Я багато читала про війну, слухала свідчень, дивилась документальні фільми, але тільки тепер, досвідчуючи це розумію, що таке війна. І тільки тепер я вповні розумію, потребу у справделивості та суді над тими, хто чинить це. І що діялог та примирення ще довго для нас не буде на часі. Сподіваюсь, це розумітимете і ви. Ті, для кого війна це лише споглядання. Для кого вона далеко.

Досить довгий час я могла писати своїм друзям та знайомим, що я в умовній безпеці, бо я у Львові. Але не тепер, адже російські ракети впали у Львові. І ціле місто відчувало на собі цей біль.

Проте я досі відчуваю, що маю переваги, адже пишу ці рядки не у бомбосховищі, а наразі зі свого робочого місця. Де поруч мене мої книжкові полиці - 'Банальність зла' Ганни Аренд, 'Маус' Арта Шпіґельмана, 'Аустерліц' Вінфріда Зебальда, 'Вони б і мухи не скривдили' Славенки Дракуліч...

Чи засвоїли ми уроки ХХ століття?

Українське суспільство, видається, засвоїло, адже за 30 років незалежності у нас змінилось 7 президентів. Всі вони живі. Не всіма ними ми були задоволені, тому ми творили революції, а потім йшли на вибори.

Скільки президентів обрали білоруси та росіяни за ці 30 років?

Ми не Росія та не Білорусь.

Ми боремось проти диктатур.

Моє покоління, народжене в незалежній Україні, збереже та пронесе цю незалежність. Я навіть не смію думати інакше.