Людмила, Миколаївська область, 17.03.2022

Мені, дорослій жінці, історику зі стажем 25 років, 24 лютого стала страшно. Спочатку жах, потім здивування. потім обурення і безпорадність. Про історико-політичну складову коротко: нація шовіністів, сакралізаторів влади (немає різниці цар або президент),держава- монстр, де століттями незалежно від форми устрою і політичного ладу культивувалася слухняність лапотного невільного народу, де виключність руцької літератури з образом маленького чоловіка виховувала неповагу до можливостей вибору і власної відповідальності за власне життя.

Після сліз і емоцій з'явився алгоритм дій: закупити продукти і лікі, знайти бомбосховище, зібрати тривожну валізу, спати одягненими і мати певну сумму коштів. Заклеїли вікна, зробили світломаскування, підготували відносно безпечне місто у квартирі за методом 2 стін... Перший спуск у підвал шокував: лячно, брудно, незнайомі люди з вулиці забігають під пострілами...Потім, у перевах між сиренами, прибрали підвал відносно, принесли ковдри, воду, свічки.. і потягнулися довгі дні з 2-3 сигналами повітряної тривоги і вибухами…