Здрастуйте! Щиро дякую за Вашу підтримку і підтримку команди Centropa. Ваші листи дозволяють легше переживати ці довгі дні, які ніби злилися в суцільний тривожний коридор часу. Намагаємося робити удома якісь потрібні дії (купувати їжу, щось готувати, доглядати домашніх тварин), але усі думки прикуті до новин з [...], який зовсім поруч, до новин про боротьбу нашої армії і країни. Ловиш себе на тому, що уже багато днів перебуваєш у постійному майже хворобливому очікуванні. Ховаєш страх, який при звуках нових далеких вибухів знову виринає. Усе, що ти робиш побутове якось ніби зовсім не має значення. Складно описати цей стан.
Коли навколо тихо, то ніби і заспокоюєшся. Згадую, як до війни мріяла про закінчення пандемічних заборон, як хотілося організувати виставку 'Еврейського сімейного альбому' у навчальних закладах на Миколаївщині... Сама люблю фотографувати, фотографії дають чудові можливості побачити світ і події, відчути минуле і сучасне...
Читала про загибель Макса Левіна у стрічці новин, а у відео, надісланому Вами, побачила його прекрасні роботи, відзняті з великою любов'ю до людей. Біль і смуток огортає душу. Усім, хто його знав, його рідним - найщиріші співчуття.
З повагою до Вас і команди Centropa Світлана.