Привіт, я Олексій. Живу в місті [...], Полтавської області в Україні. 24го лютого 2022 року, моє життя змінилося. В Україні почалася війна. Російські окупанти вдерлись до нашої території, і руйнують і вбивають. Коли ми чуєм сигнал тривоги, ми хутко біжимо в укриття.
Значить, як ми виходим, коли чуєм сирену. Осьо двері. Ідемо сюда. Як чуєм сирени, ми дуже біжим, ми сразу же біжим і берем все саме необхідне. От тут осьо приходимо. В першу сирену я вже тут вибив був забор. От так переступаю, іду… Тут сусідка була, вона в Польщу поїхала, он вчора в Німеччині вже була. Осьо от тут вот задвірка от так відкривається. Тут кури. Осьо подвал. Так, закрию. Осьо подвал. Так збігаємо і от тут осьо сидимо. Тут виходить двері: оці закриваються і оці прикриваються. І ми так сидимо поки сирена не закінчиться і не буде… так сказать, сообщения, що закінчилося все. От такі осьо справи.
Але так буде не завжди. Нас підтримує весь світ. Ми переможемо. Слава Україні! Героям Слава!
